Українці дуже строкаті в своїх релігійних, культурних, політичних уподобаннях.
Ми уповаємо на різних богів, різно трактуємо свою історію, сперечаємося з приводу доведених теорем, не ймемо віри сталим аксіомам, водночас можемо палко відстоювати ідеї, які не мають жодного фактичного підгрунтя й просто красиво сформульовані.
Наш світогляд, наче ялинка, прикрашена іграшками різних кольорів, розмірів, фасонів, але зараз ми стали єдиними в одному.
На пантеоні наших богів з’явилася сила, за яку молимося вдень та вночі, яка захищає нас в здавалося б цілковито нереальних для людського розуміння умовах.
Ця сила долає усталені конструкти, щодня демонструє свої стійкість, значимість та важливість.
Ця сила – наші ЗСУ.
У них б’ються тисячі сердець, пульсують сотні капілярів, вони тримають наше небо, обороняють нашу землю, наші сон та активність, легітимізують наші думки, сподівання, дозволяють мріяти.