Щороку 18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Це – День боротьби за права кримських татар. Їх депортація в травні 1944 року – один із найбільших злочинів радянського режиму, геноцид корінного народу півострова.
Радянська влада звинуватила увесь кримськотатарський народ у масовій співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. До речі, понад 25 тисяч кримських татар брали участь у Другій світовій війні, а вісім із них стали Героями срср.
О 3 ранку 18 травня 1944 року розпочалося масове примусове виселення кримських татар із території Криму. Агенти НКВС давали людям 15 хв на збори, дозволяли взяти з собою до 500 кг речей на сім’ю. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Потім людей зігнали до товарних
вагонів, які не розраховані на перевезення людей, ще й на такі великі відстані (проїхати довелося близько 3200 км). Останні вагони із кримськими татарами прибули до місць їхнього нового проживання на початку червня.
У дорозі багато кримських татар загинуло, але родичам не дозволили їх поховати. Людей під час дороги годували рідко і часто солоною їжею. Після неї хотілося пити. У деяких ешелонах переселенці отримали їжу вперше і востаннє тільки на другому тижні шляху.
З півострова було виселено понад 200 тисяч осіб (за татарськими джерелами – понад 400 тисяч)
Депортація була одним із засобів “детатаризації” Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок “Совєтский”, “Первомайск”, “Красногвардейск” тощо. До Криму заселялися вихідці з росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.
Кримські татари були вимушені залишатися у Центральній Азії, куди їх депортували, упродовж кількох десятиліть (майже 50 років). Почався потужний національний рух кримських татар за повернення до Криму.
Лише 1989 року Верховна Рада радянського союзу засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною. Тоді ж кримські татари почали повертатися на батьківщину в Крим. радянська влада їм не допомагала, не компенсувала землі, які втратили люди.
Через 70 років злочини повторилися. Нащадки радянських енкаведистів, окупувавши 2014 року Крим, відновили жорстокі утиски, репресії та викрадення, засуджуючи людей за етнічною ознакою чи релігійною приналежністю.
У політичних поглядах та симпатіях, громадських акціях та любові до України, культури, традицій російські окупанти, нічим не поступаючись катам часів “червоного терору”, продовжують вбачати найстрашніші злочини.
Після анексії Криму москвою на півострові фсб проводить регулярні затримання, обшуки і допити незалежних журналістів, кримськотатарських активістів, опозиційних і проукраїнських громадських діячів і представників релігійних меншин.
У цей знаковий для світової історії день ми схиляємо голови перед пам’яттю кримських татар, безжально знищених злочинними режимами срср та рф.
